Писаренко Ігор Миколайович народився 26 грудня 1981 року у селі Рубці. Він зростав доброю, щирою та працьовитою людиною, завжди готовою допомогти іншим. Ігор мав спокійний характер, але водночас сильний внутрішній стрижень, за що його цінували рідні, друзі та знайомі.
    Навчався у середній школі села Рубці з 1988 по 1996 рік. Вчителі пам’ятають його як старанного учня, а односельці — як відкриту та доброзичливу людину.
    У мирному житті Ігор працював у совхозі «Дружба». Він любив куховарити, рибалити та займатися фізкультурою. Завжди знаходив час, щоб допомогти іншим, підтримати добрим словом чи ділом. Його працьовитість і людяність залишили теплий слід у серцях тих, хто його знав.
    Ігор не створив власної сім’ї, але був відданим сином для своєї матері — Писаренко Наталії Павлівни, яка проживає у Харкові та завжди була для нього найріднішою людиною.
    Під час служби Ігор проходив службу у військовій частині А2120 на посаді старшого навідника. Серед побратимів він був відомий як надійний, відповідальний і мужній воїн. Він став справжнім захисником для своїх товаришів — завжди приходив на допомогу, підтримував і не залишав у складну хвилину.
    22 грудня 2025 року Ігор загинув у районі населеного пункту Закітне Краматорського району, виконуючи свій військовий обов’язок. До останнього залишався вірним присязі та своїм побратимам.
    Похований у місті Харків на Алеї Слави.
    Ігор був людиною великого серця, надійним другом і відданим сином. Його життя стало прикладом мужності, доброти та самопожертви.
    Вічна пам’ять Герою — Писаренку Ігорю Миколайовичу. 🕯️