Життя 60-річного Геннадія Адаменка відібрав російський обстріл 25 квітня 2025 року в селі Ярова Краматорського району Донецької області. У будинок, де він перебував, влучила російська авіабомба.
    Геннадій народився і виріс у Яровій. Після школи закінчив військове училище, служив льотчиком, брав участь у війні в колишній Югославії. Після виходу на пенсію деякий час працював інженером у будинку для людей літнього віку.
    До повномасштабної війни жив із родиною в Лимані. На її початку дружина з дітьми евакуювалися до Польщі, а Геннадій поїхав до батьків у рідну Ярову, щоб бути поруч і допомагати їм. Неподалік, у тому ж селі, мешкала його старша сестра Тетяна.
    25 квітня 2025 року о 5:10 ранку російські окупаційні війська скинули на Ярову дві авіабомби. Одна з них влучила у будинок родини Адаменків. Оселя повністю згоріла. Геннадій ночував у будинку й загинув на місці. Його батьки перебували в літній кухні: батько зазнав численних осколкових поранень, мати була поранена, але вижила.
    Загиблого поховали на третій день у Яровій. Після цього мати та сестра були змушені евакуюватися з села.
Сестра Геннадія згадує його як щиру, турботливу й працьовиту людину, яка завжди допомагала рідним і близьким. Його поважали односельці, він любив природу, риболовлю, поїздки на озера й щиро любив життя.
    У Геннадія Адаменка залишилися мати, дружина, син, донька та сестра.
    Світла пам’ять.